Наші засновники
Засновник школи, вчитель української мови та математики, методист
У державній школі я працювала короткий час, і коли там навчалася моя старша донька, я остаточно зрозуміла, що не хочу такого навчання для молодшої.
Школа, де всіх стрижуть під одну гребінку, дитина, яка має вчитися через страх поганої оцінки, вішання ярликів: розумний/ нерозумний, ледачий, погані батьки тощо — це тільки травмує і пригнічує дітей та аж ніяк не робить їх щасливими.
Та і взагалі в нашій системі освіти про щастя чомусь не йдеться. Це ніби буде потім, коли їх навчать, коли вони стануть дорослими. Але відомо, що це щастя потім так і не з’являється. Однак всі ми чомусь із цим погодилися.
Проте інших шкіл 10 років тому не було. Тож у мене з’явилося рішення навчати свою молодшу доньку самостійно, створити таку школу, де буде повага до дитинства, умови, в яких діти будуть вчитися розуміти себе та інших, опановувати знання свідомо і з бажанням.
Я рада, що дедалі більше батьків долучаються до такої освіти, що мої колеги та однодумці в школі «Радосвіт» створюють середовище, в якому діти й дорослі почуваються впевнено і комфортно, мають можливість отримувати різний досвід і вчитися на своїх помилках, де їх приймають такими, як вони є, і цінують кожного як особистість. Вірю, що навчити можна кожну дитину, не принижуючи її гідності.
Співзасновник школи, відповідальна за розвиток школи та маркетинг
Рік тому я залишила кар’єру в Національному банку та закінчила 20-річний шлях у маркетингу, щоб приєднатися до «Радосвіту». Для мене це дуже особистий проєкт, адже йдеться про моїх дітей, двох чудових дівчаток 4 та 7 років. Я ніколи не уявляла їх у державній школі, адже свого часу отримала надто багато травм. Все, що я пам’ятаю, – це постійний стрес, сльози, приниження. Як результат – алергія до навчання на все життя. Довгі роки навчання і школа асоціювалися в мене лише зі стресом. Звісно, я не хотіла, щоб і діти повторили мій досвід.
Я довго вибирала школу для своєї Аліси. На той час їй було 5. До цього ми не могли віддати її у садочок. Перебрали багато різних закладів, але вона всі садочки відкидала будь-яким способом: постійно хворіла, плакала, просила залишити її вдома. З «Радоскул» відбулося диво. З першого дня вона сказала, що буде ходити в цю школу. І відтоді відвідує заняття із задоволенням. Це для мене найголовніше.
Тому «Радоскул», на мою думку, – це місце, де щасливі діти отримують знання без стресу та навчаються із задоволенням.